Кошик
56 відгуків
+380 (50) 663-97-94
пров. Донбасівський, 17, Харків, Україна
ТОВ "НВК "МЄРА"
Залишити відгук

Застосування озонотерапії в реабілітації військовослужбовців, учасників бойових дій з посттравматичним стресовим розладом.

Застосування озонотерапії в реабілітації військовослужбовців, учасників бойових дій з посттравматичним стресовим розладом.

Анотація: Розглянуто основні клініко-патогенетичні механізми формування посттравматичного стресового розлади у військовослужбовців, учасників бойових дій. Наявність таких терапевтичних ефектів озону, як поліпшення церебральної гемодинаміки, антигіпоксичну дію, посилення адаптаційних можливостей організму людини, а так само відносна простота методу і різноманіття методик дозволило обґрунтувати застосування озонотерапії в реабілітації військовослужбовців при посттравматичному стресовому розладі.

 

Завдання дослідження: вивчити та проаналізувати спеціальну літературу з проблеми наслідків перенесеного стресового розлади у військовослужбовців і оцінити перспективи застосування озонотерапії при даній патології.

 

Проблема збереження здоров'я військовослужбовців, що беруть участь в сучасних локальних війнах і збройних конфліктах є на сьогоднішній день однією з актуальних для вітчизняної медицини. Увага до медико-психологічних наслідків впливу факторів військового часу на організм військовослужбовців пов'язано з поширеністю посттравматичного стресового розладу (ПТСР) і тривалістю збереження ознак ПТСР серед безпосередніх учасників бойових дій. Дані епідеміологічного аналізу свідчать про те, що вплив стресових факторів в період бойових дій відчуває 96% військовослужбовців, а після закінчення служби в зоні військових дій у 15-40% діагностується ПТСР. Цей стан розвивається не у всіх військовослужбовців і залежить від наявності факторів, що привертають, до яких відносять: бойову психотравму і супутнє їй поранення або контузію, психічні травми в анамнезі, неблагополучне дитинство, труднощі соціальної адаптації, девіантна поведінка, наявність несприятливих особистісних особливостей. Так само має значення генетична схильність, молодий вік (до 25 років) і негативні умови повоєнного життя (відсутність роботи, розлучення, відсутність житла та ін).

 

У МКБ-10 ПТСР позначено під рубрикою F43.1, як «реакція на важкий стрес і порушення адаптації». Іншими словами, посттравматичний стресовий розлад – це специфічна клінічна форма порушення процесу посттравматичної стресової адаптації. Перебування військовослужбовців в екстремальних умовах викликає зниження функціональних резервів адаптації, що може проявлятися дестабілізацією міжособистісних відносин, зниженням мотивації до праці та військової служби.

 

Вираженість напруги адаптивних реакцій, в свою чергу, залежить від тривалості перебування військовослужбовців у зоні бойових дій і частоти відряджень. При відсутності своєчасної психологічної допомоги, з часом потерпілі починають відчувати тривожність, занепокоєння, напруженість і скутість, нездатність розслабитися, дратівливість, нетерплячість, відчуття «напруженості», «перебування на межі зриву». З'являються скарги на погіршення пам'яті, стомлюваність, порушення сну, запаморочення, головні болі, м'язові посмикування або здригування, напруга і біль у м'язах. Спогади про пережите можуть викликати різні вегетативні реакції, сприяти розвитку депресії і агресивної поведінки. Якщо своєчасної корекції порушення компенсаторно-пристосувальних механізмів не відбувається, формуються дисадаптационные розлади сприяють розвитку психосоматичної патології: артеріальної гіпертонії, ішемічної хвороби серця, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, невротичних розладів.

 

По сучасним науковим уявленням, основним патогенетичним ланкою ПТСР є неузгодженість взаємин структур лімбіко-ретикулярного комплексу з явищами дисциркуляторної енцефалопатії. Серед можливих механізмів «функціонального розладу» головного мозку виділяють гіпоксію лімбіко-ретикулярного комплексу, порушення церебральної гемодинаміки, зрушення рН головного мозку в кислу сторону (розвивається ацидоз). При ненаданні своєчасної допомоги при даному виді розлади потерпілі починають вживати алкоголь, наркотики, що в свою чергу посилює клінічні прояви ПТСР.

 

Для лікування ПТСР в даний час застосовується медикаментозна терапія: антидепресанти, анксіолітики, снодійні, седативні, антипсихотичні препарати. Однак більшість лікарських препаратів володіють побічними ефектами і можуть викликати лікарську залежність, крім того, дія багатьох медикаментів спрямоване на купірування одного або декількох провідних симптомів ПТСР. Таким чином, все вищезазначене вказує на необхідність пошуку альтернативних методів лікування і реабілітації учасників бойових дій з явищами ПТСР.

 

В останні роки все більшу поширеність в усьому світі отримує озонотерапія, яка володіє великим лікувальним потенціалом і в ряді випадків навіть перевершує можливості медикаментозних засобів, що підтверджується великою кількістю досліджень, проведених в цьому напрямку. Озон володіє високою реактивною здатністю і активно вступає в реакції з різними біологічними об'єктами, зокрема зі структурами клітин. В якості мішені біологічної дії озону на клітку виступають плазматичні мембрани. Основний терапевтичний ефект озону пов'язаний з його вираженим окислювально-відновним механізмом дії зі здатністю впливати на транспортування і вивільнення кисню у тканинах та зменшувати прояв гіпоксії. Особливістю озонотерапії є її здатність шляхом неспецифічного впливу на організм стимулювати і регулювати захисні та адаптивні реакції організму.

 

В даний час озонотерапія широко застосовується в неврологічній практиці при багатьох захворюваннях, синдромах і психопатологічних станах. За даними робіт В. А. Малахова, Т. Т. Джанелідзе (2008), позитивна дія озону при порушеннях вегетативної сфери реалізується шляхом оптимізації інтегративної діяльності детермінантних структур, в першу чергу лімбіко-ретикулярного комплексу, коригуються функціональні зв'язки внутрисегментарного вегетативного апарату. В процесі лікування озоном зникає нападоподібне стан тривоги і страху, патологічні вегетативні реакції, зменшуються головні болі, запаморочення.

 

На думку В. О. Малахова, В. о. Ганичева, І. Н. Пасюры (2007) дію озонотерапії викликає в організмі людини певні клінічні ефекти, серед яких при захворюваннях і патологічних станах нервової системи найбільш важливими є наступні: поліпшення кисневого метаболізму в еритроцитах і активація антиоксидантних ферментів; зменшення вмісту недоокислених метаболітів у плазмі, нормалізація показників кислотно-лужної рівноваги головного мозку, стабілізація нейрональних мембран, дезинтаксикационное дію.

 

Крім того, непрямий сприятливий вплив на функціональний стан нервової системи надає стимуляція утилізації глюкози тканинами і поліпшення метаболізму білків. З часом зменшуються явища гіпоксії головного мозку, відбувається нормалізація мозкового і системного кровообігу, метаболічних процесів головного мозку, поліпшуються ликвородинамические процеси; зменшуються прояви психопатологічних станів, збільшуються функціональні резерви адаптації.

 

Не дивлячись на відносну простоту методу, хорошу переносимість процедур, практично повна відсутність побічної дії, озонотерапія має ряд протипоказань, до яких відносять:

  • гіпертиреоз;
  • схильність до кровотеч, ранній період після кровотеч;
  • тромбоцитопенію;
  • гострий інфаркт міокарда;
  • геморрогический інсульт;
  • індивідуальну підвищену чутливість до озону.

 

У медицині озон використовується у вигляді озоно-кисневої суміші (медичний озон) для місцевого і системного застосування, одержуваний за допомогою серійних приладів, озонаторів. В реабілітаційній практиці озон застосовується з концентрацією в суміші від 0,4 мг./мл до 40,0 мг./л. Всі методики озонотерапії поділяються на місцеві, энтеральные і парентеральні.

 

Для місцевого впливу використовують камери проточною газації з концентрацією озону в газовій суміші 2,0-40,0 мг./л. Ентерально застосовують озоновану дистильовану воду з концентрацією озону 2,5-5,0 мг./л. і озонованою рослинне масло, з концентрацією озону в суміші 2,5-5,0 мг./л. Парентерально вводять озонований фізіологічний розчин з концентрацією озону в озонокисневою суміші 0,4-12,0 мг./л.

 

В умовах санаторно-курортного лікування застосовують озонові ванни, озоновий душ, озонову сауну, дрібнодисперсного зрошення суспензією озонованої води, вакуумно-вібраційний масаж з озонованим маслом.

Окремо виділяють спосіб введення озонокисневою суміші в точки акупунктури, тригерные зони.

 

Таким чином, виявлене в процесі аналізу наукової літератури специфічне і неспецифічне дію озонотерапії на організм людини, дозволяє застосовувати цей метод реабілітації учасників бойових дій з клінічними проявами ПТСР.

 

Висновки:

 

  1. Лечение и реабилитация симптомов постравматического стрессового растройства является актуальной медико-социальной проблемой.
  2. Своевременная реабилитация военнослужащих с симптомами посттравматического стрессового расстройства позволит предотвратить развитие прогрессирования данного патологического состояния.
  3. Озонотерапия является современным эффективным немедикаментозным методом воздействия, своевременное применение которой позволит решить проблему лечения и реабилитации участников боевых действий с клиническими проявлениями постравматического стрессового растройства.

 

Перспективним є подальше проведення досліджень у цьому напрямку з метою розробки комплексної програми фізичної реабілітації з застосуванням озонотерапії.

 

Інші статті

Наскільки вам зручно на сайті?

Розповісти Feedback form banner