Респіраторна підтримка у новонароджених дітей.

Для народження здорового малюка важливі всі періоди внутрішньоутробного розвитку від зачаття до початку пологової діяльності, а також сам період пологів і звичайно ж період адаптації новонародженої дитини, що триває перші дві години після пологів.

Після народження дитина потрапляє зовсім в іншу середовище перебування, його серцево-судинна і легенева системи найбільше схильні до змін у функціонуванні, отже, необхідно досить багато уваги приділяти процесу адаптації даних життєво важливих систем організму.

Необхідно звернути увагу, що у новонароджених дітей без вроджених вад розвитку основною причиною порушення адаптації серцево - судинної і дихальної системи, в перші години і добу життя, є гіпоксія (недостатнє постачання організму киснем) перенесена дитиною внутрішньоутробно, під час пологів або після пологів.

Слабкою ланкою є дихальна система, з її дисфункції починаються проблеми в інших органах і системах організму, а якщо бути точним, то проблеми адаптації у новонародженої дитини починаються, у випадках, коли має місце недостатнє постачання організму киснем і недостатнє виведення вуглекислого газу з організму дитини.

Потрібно поманити, що є такі поняття як оборотність та необоротність патологічного процесу. При своєчасному наданні допомоги дитині у якого є ознаки порушення адаптації дихальної системи (до настання необоротних змін внаслідок гіпоксемії в органах, тканинах, клітинах організму), а правильно таку допомогу надавати превентивно, такі діти виживають і надалі радують своїх батьків. У них якість життя не буде порушено.

Існує кілька способів респіраторної підтримки, їх застосовують окремо або комплексно, залежно від ефективності і ступеня вираженості гіпоксемії і гіперкапнії. Це: оксигенотерапія через лицьову маску (носові канюлі), неінвазивна штучна вентиляція легенів (назальний СРАР), штучна вентиляція легенів (традиційна ШВЛ, високочастотна ШВЛ), оксигенація з допомогою апарату штучного кровообігу (АШК).

Основними критеріями вибору способу респіраторної підтримки є ступінь вираженості гіпоксії і гіперкапнії, ступінь вираженості порушення механіки дихання і «затратність» дихальних зусиль для забезпечення достатньої оксигенації та підтримання допустимих значень вуглекислого газу в крові.

Оксигенотерапію через лицьову маску застосовують у випадках, коли має місце гіпоксемія, при цьому концентрація вуглекислого газу в крові знаходиться в межах допустимих значень, механіка дихання порушена незначно, зусилля дихальної мускулатури не виражені.

При декомпенсованій гіперкапнії, а тим більше в поєднанні з гіпоксемією, при значно виражених зусиллях дихальної мускулатури, необхідно застосувати штучну вентиляцію легенів (ШВЛ) у тих або інших режимах, з параметрами (частота дихання, концентрація кисню в дихальній суміші, дихальний об'єм, хвилинний дихальний об'єм, частота дихання, час вдиху і час видиху, потік повітряно-кисневої суміші) забезпечують достатнє насичення крові киснем і виведення надлишків вуглекислого газу.

Резюме: своєчасне виявлення порушень адаптації дихальної системи новонародженої дитини і своєчасне застосування потрібного способу респіраторної підтримки у залежності від ступеня вираженості патологічного процесу сприяє попередженню розвитку захворювання або ж зменшують час перебігу захворювання, що в свою чергу зберігає сили дитини і визначає якість життя в подальшому.